Global Ukraine

«Наука не має кордонів»: інтерв’ю з співініціаторами Української Академічної Міжнародної Мережі

53

Извините, этот текст доступен только в “Украинский” и “Американский Английский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Співрозмовники: співініціатори Української Академічної Міжнародної Мережі та співзасновники Німецько-Українського Академічного Товариства:

  • нейробіолог Ольга Гаращук, професор Університету Тюбінгена, президент товариства,
  • хімік Маттіас Епплє, професор Університету Дюйсбурга-Ессена, віце-президент товариства,
  • фізик Оксана Зойменіхт (Цюпка), кандидат біологічних наук, референт з міжнародних питань Центру молекулярної медицини ім. Макса Дельбрюка з Асоціації Гельмгольця (Берлін), виконавчий директор товариства.

Українська міграція в інші країни має багатолітню історію: за роки проживання за кордоном, у багатьох державах сформувалися численні українські осередки. Щоправда, до останніх років діяльність українців закордоння була спрямована власне на збереження української ідентичності, проведення культурних заходів. Події на Майдані та російська агресія на сході України виступили в ролі каталізаторів зростання активності допомоги від закордонних українців.

Чимало українців, які виїхали за кордон, працюють у відомих корпораціях, фінансових установах, культурних центрах. А деякі займаються науковою діяльністю, створюють наукові товариства, проводячи дослідження та беручи участь в різноманітних наукових заходах.

Читайте за темою: Голові наглядової ради Полтавського НТУ вручили медаль ЮНЕСКО

Global Ukraine News поспілкувався з співзасновниками Німецько-Українського Академічного Товариства та ініціаторами Української Академічної Міжнародної Мережі, які розповіли про дослідницьку діяльність за кордоном та становлення мережі, поділилися своїми враженнями від наукової діяльності в іншій країні та дали поради молодим українським науковцям. «Важливо усвідомлювати, що вчені є «сучасними кочівниками» («global nomads») і представляють, можливо, одну з найбільш мобільних професій», — переконані наші співрозмовники, радячи молоді, яка цікавиться наукою, перебороти комплекси меншовартості, вивчати мови та вчитися заради знань.

GU: Як виникла ідея створити організацію?

Оксана Зойменіхт (Цюпка): Ідея нашої Української Академічної Міжнародної Мережі (The UKRainian Academic International Network — The UKRAINE Network) з’явилася приблизно на початку 2015 року. Було відчуття, що українці у всьому світі, пробуджені актуальними подіями в Україні, цього разу хочуть докласти і своїх активних зусиль, щоб домогтися реальних змін. І хоч спочатку мова йшла передусім про гуманітарну допомогу, поступово зростало і усвідомлення того, що, можливо, буде більше користі, якщо кожен робитиме те, що вміє найкраще. У нашому випадку це означало поширення знань і задіяння професійних контактів у сфері науки та вищої освіти. Насамперед, наша мережа ставить собі на меті сприяння поглибленню міжнародної співпраці та пришвидшення інтеграції України у Європейський (та загальносвітовий) дослідницький простір. Також свою роль відіграли особливості так званої «гібридної війни», а саме той факт, що про Україну взагалі за її межами знають небагато, здобутки української науки та досягнення вчених українського походження є практично не відомими — ні в Україні, ні у світі загалом. Приблизно у той час на одному із Берлінських заходів за участі наукових аташе посольств різних країн, відповідаючи на запитання, звідки родом, і почувши мою відповідь, що я — з України, мені приязно відповіли, що так, чули, у співбесідниці саме українка допомагає на кухні. Можливо, саме цей епізод став для мене тією останньою краплею і спонукав докласти зусиль, щоб українців знали не тільки за їхню працьовитість та кулінарні здібності, але і як винахідників й лауреатів найвідоміших наукових премій, професорів і завідувачів кафедр провідних західних університетів, директорів інститутів Товариства Макса Планка, однієї з найповажніших наукових організацій Німеччини. Тому нашої ціллю є також консолідація і поширення цієї інформації для підвищення видимості українських науковців і їх досягнень як в Україні, так і за її межами.

Читайте за темою: Alumni Fund Ukraine – твій внесок у розвиток освіти в Україні

Але, як відомо, — один у полі не воїн, і тому спочатку треба було знайти однодумців. До першої когорти належали мої колеги з Центру молекулярної медицини ім. Макса Дельбрюка (Асоціація Гельмґольця) нейробіологи Марина і Віталій Матяшi, Тетяна Ковальчук (Kosten, нині консультант в Charles River Associates Consulting, до речі, розробник логотипу нашої мережі) та по кампусу Берлін-Бух — біолог Дмитро Пучков з Інституту молекулярної фармакології, й у Берліні — лінгвіст Олеся Лазаренко та історик Андрій Портнов, котрий представляє Форум Трансрегіональних Студій і нині очолює Наукову мережу зі східноєвропейських студій «Призма України» (Prisma Ukraïna—Research Network Eastern Europe). Олеся та Дмитро нині координують місцевий осередoк нашої мережі у Берліні та Бранденбурзі. Наша співрозмовниця, нейробіолог Ольга Гаращук, директор другого інституту фізіології й професор Університету Тюбінгена, не тільки поставилася позитивно до самої ідеї мережі, а і доклала неабияких зусиль і часу для реалізації наших спільних заходів. Власне ідея започаткування Німецько-Українського Академічного Товариства (Die Deutsch-Ukrainische Akademische Gesellschaft e.V.), про яке піде мова далі, як недержавної неприбуткової організації для підтримки мережі в і з Німеччини, належить саме пані Ользі.

Передусім, ми вважали за потрібне організувати свого роду зібрання-конференцію колег та представників провідних наукових організацій. Ця зустріч мала на меті привернути увагу до німецько-української співпраці та обговорити перспективи її поглиблення, і, водночас, зрозуміти, чи знайдеться в Німеччині критична маса науковців готових підтримати ідею створення мережі, поділитися баченням ситуації і визначитися з планами на майбутнє. Тут важливо підкреслити ключову рису нашого спільного бачення мережі: те, що вона має бути по-справжньому міжнародною, а саме — не обмеженою ні національними кордонами (хоч ми і починаємо з Німеччини, але, як то кажуть «нашого квіту — по всьому світу»), ні національністю чи походженням її членів. У цьому сенсі ми не є виключно діаспорною організацією, а відкриті і заохочуємо до співпраці наших колег-неукраїнців, які вже давно співпрацюють з українськими дослідниками чи зацікавлені у встановленні тісніших зв’язків, або досліджують нашу мову чи історію, тощо.

Читати далі

Вам также могут понравиться

Комментарии закрыты, но трэкбэки и Pingbacks открыты.