Global Ukraine

Паспортний удар Порошенка: які загрози несе президентський закон про громадянство

23

Перший – проводити обшук на кордоні, знаходити паспорт іншої країни зі штампами – і справа зроблена, передаємо документи до міграційної служби.

Другий шлях – надсилати запити до іноземних органів у тих випадках, коли українські спецслужби мають інформацію про громадянство конкретної людини. Зокрема, саме так НАБУ дістало інформацію про британський паспорт громадянина Романа Насірова.

Але є одна важлива деталь.

На практиці це означає, що ми зможемо забрати громадянство у тих, хто має румунський чи британський паспорт, а от українці-власники російського паспорта… уникнуть покарання.

І це не жарт, а сувора реальність.

Ключовим принципом закону – і нині чинного, і з президентськими змінами – є “добровільність”. Тобто карати треба тих “подвійних громадян”, хто отримав паспорти умисно, а не тих, хто став “подвійним” не з власної волі. Приміром, дитина, батьки якої є громадянами двох різних держав, зазвичай отримує два громадянства від народження.

Читайте за темою: Цілі села можуть позбутися українських громадян: ризик президентського законопроекту

Та звісно, на Банковій думали не про ці досить рідкісні випадки. Ключове питання – Крим. Його мешканців, як відомо, оголосили “росіянами”, не питаючи – просто поставили перед фактом. Після анексії не було потрібно писати жодної заяви для отримання громадянства. Для України, звісно ж, важливо не втрачати тих кримчан, які й досі вважають себе українцями – саме тому норма про “добровільність набуття другого громадянства” буде в усіх можливих законопроектах.

Але ця норма має також побічний ефект.

У переважній більшості випадків у росіянина не вийде забрати український паспорт.

“Головне питання – було набуття громадянства добровільним чи не добровільним. І цю інформацію про добровільність Україна може отримати виключно від РФ, у відповідь на офіційний запит. А Росія таку інформацію принципово не надає.

Таким чином, на практиці неможливо реалізувати цей закон щодо подвійних громадян Росії та України“, – каже в коментарі ЄП адвокат Ольга Поєдинок, кандидат юридичних наук, що опікується паспортною проблематикою.

Навіть якщо знайдений “подвійний громадянин” є українофобом, перевозить плакати Путіна і проживає в Харкові, він може легко обрати зручну для себе підставу, щоби уникнути покарання або оскаржити його в суді, якщо указ про позбавлення громадянства все ж буде підписаний.

До прикладу, можна сказати, що на початку 2014 року тимчасово проживав у Криму в готелі, зареєструвався там і був “паспортизований” разом з іншими. А ті, хто старші, можуть обрати точкою відліку 1991 рік і сказати, що зустріли розвал СРСР у Росії і також потрапили “під загальну гребінку”. Можна знайти й інші “легенди”.

Та найголовніше те, що не порушник має доводити це, а держава повинна довести “добровільність” отримання другого громадянства.

Такими є правила адміністративного судочинства.

Натомість українці, що мають громадянство Румунії чи Угорщини, такого шляху не мають. Київ з великою імовірністю отримає від цих держав відповідь на свій запит, та й варіант “жив між державами в 1991 році” не спрацює, коли йдеться про країни за межами колишнього СРСР.

В пошуках бунту

Ми не дарма згадали саме Румунію та Угорщину. Українці з громадянством цих держав – найбільша “група ризику”.

Президентський законопроект б’є перш за все по двох областях України – Буковині та Закарпаттю. Мешканці першої часто мають румунське громадянство. Другої – румунське або угорське. І це зовсім не виняткові випадки, адже обидві сусідні країни пропонують спрощену процедуру набуття громадянства.

В Берегівському районі частка повнолітніх українців, що мають паспорт Угорщини, не набагато менша за 100%. Загалом кількість українців, що отримали угорський паспорт в останні роки, перевищила 100 тисяч – такими є офіційні дані угорської влади.

Румунія натомість не розголошує детальні дані про українців, що стали її громадянами, але експертні оцінки коливаються між 50 і 100 тисячами. Загалом в Україні близько 150 тисяч громадян, що називають себе румунами, а румунську мову – своєю першою мовою.

Ще одна цифра: 92% населення Герцаївського району на Буковині заявили під час перепису 2001 року, що їхня рідна мова – румунська.

Читайте за темою: Що означає законопроект про подвійне громадянство: інтерв’ю з професором Сергієм Панасюком

Не варто сумніватися, що майже всі вони вже отримали румунські паспорти за спрощеною процедурою.

Причому, що характерно, ці люди не емігрують до сусідньої держави. Але на Буковині кожен скаже, що румунський паспорт – це перш за все право працювати та вільно подорожувати до ЄС, тому відмовлятися від нього немає сенсу.

Все це, звісно, не привід для гордості нашої держави – радше навпаки. Але чи варто зараз ставити питання руба? Чи готові ми до того, що одного дня не лише окремі села, але й райони виявляться на 100% заселені тими, хто вже позбавлений громадянства, або тими, кого ми маємо позбавити його невдовзі? Адже багато етнічних румунів не бажатимуть відмовлятися від румунського громадянства.

“Отже, у нас лишаються села іноземців. І тут немає жодної подальшої автоматичності щодо їхнього правового статусу в Україні – у них навіть посвідки на проживання не буде, – нагадує Ольга Поєдинок. – Маємо бути готові, що це означатиме бунт на місцевому рівні”.

Повторимося: це рішення з боку держави буде повністю законним. Держава має право забирати громадянство у “біпатридів” – людей з двома паспортами. Але питання до Банкової: чи готові ми до наслідків, чи продумали їх хоча б на два кроки вперед? Виходячи з поспіху, в якому просувається “паспортний” законопроект; виходячи з того, що громадське обговорення було відсутнє, а моделювання наслідків для Буковини та Закарпаття ніхто й не думав робити – в цьому є обгрунтовані сумніви.

Ще два досить дрібні, але болючі для України моменти. Президентські юристи у своєму проекті примудрилися порушити зобов’язання України за Європейською конвенцією про громадянство. За цим документом ми не маємо карати тих, хто отримав громадянство за народженням або через шлюб з іноземцем. Про ці винятки на Банковій забули.

І другий момент, щодо Криму. Молоді кримчани, яким виповнилося 16 років і які вирішили отримати український паспорт, щоби жити в Криму як подвійні громадяни, не матимуть такого привілею – під них норми не передбачили.

Це, звичайно, дрібниці, які можна було б виправити до другого читання, але вони наочно характеризують нехлюйство, з яким у Порошенка поставилися до паспортного питання.

Зміни там, де вони не потрібні

І на завершення варто навести цитату з пояснювальної записки до законопроекту. Потребу його ухвалення у Порошенка пояснюють так: “Перебування громадян України також і в громадянстві іноземної держави, зокрема тих, які перебувають на публічній службі, створює певні ризики для національної безпеки України“.

Доведеться нагадати юристам адміністрації президента прописні норми законодавства.

Читайте за темою: Mіжнародний досвід щодо питань, пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних громадян: приклад Франції

Закон про держслужбу вже зараз прямо забороняє працевлаштування українців, які мають також друге громадянство (ст. 19). Якщо вже працюючий держслужбовець отримає паспорт іншої країни, це також означає для нього негайне звільнення (ст. 84.) З суддями ця норма врегульована ще вище – на рівні Конституції (ст.126). Якщо ж було бажання запровадити цю норму для місцевого самоврядування – то змінювати варто відповідний закон, а не закон “Про громадянство”.

Отже, “мета”, заявлена на Банковій, досягається і без цього закону, і без негативних наслідків, які з нього випливають.

Звичайно, не можна виключити, що все інакше: юристи Банкової чудово все це розуміють, а у Порошенка була зовсім інша мета – не ухвалити закон, а лише пошантажувати партнерів по коаліції. Але чи варто було йти таким шляхом?

Питання – риторичне.

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.