Як українці в джунглях розбагатіли

185

Джерело: Світua
Автор: Юлія Лозинська

Обробляючи землю за дідівським методом, вихідці з Волині, Галичини та Полісся стали однією з найбагатших діаспор Латинської Америки.

У той час, як селяни в Україні перестають садити поля та вирощувати худобу, у далекому Парагваї, який туристи часто називають «дірою», українці зуміли стати найзаможнішою діаспорою саме завдяки роботі на землі. Емігранти з Волині та Полісся за 90 років збудували на місці непролазних хащів найбагатший регіон
країни, в якому мріють жити навіть мешканці столиці та сусідніх держав. Цим українські люди, які прибули сюди з однією валізою, стали відомими на весь континент!

Дерев’яна ROOT сумка “Горизонт”

Подарунковий набір «Святкова зустріч»

Серія скульптур «Дерево Життя»

«Мої батьки з Волинської області, а потрапили до Парагваю 1938-го, коли мала всього 4 роки, – розповідає пані Галина Вечорко, що живе нині в місті Енкарнасьон, провінції Ітайпу, в якій і зосереджена українська громада. Попри те, що з часу свого дитинства вона ніколи не була на батьківщині, чудово знає українську мову, якої навчила і своїх дітей, що народились вже за океаном. – Атлантику ми перепливали на кораблі. Три довгих місяці. Втікали тоді від війни, про наближення якої активно говорили. Брали з собою найважливіші речі – і світ за очі. Коли ж війна почалась, кораблі емігрантами вже не випускали. Їх просто топили».

Чому українці обирали саме Парагвай? Ця країна у той період відкривала двері усім іноземцям. На той час в Парагваї вже сформувалась велика діаспора японців. Припливали сюди й з Німеччини. Саме японці, українці та німці сьогодні – три найбільші діаспори Парагваю.

Емігрантам тоді без проблем давали землю вздовж річки Парана, через яку проходить кордон Парагваю з Аргентиною. На цій землі люди мали право будувати будинок, садити город. Ділянку відмірювали так: від 50 до 200 метрів на узбережжі, а далі – скільки розчистиш від густої рослинності, стільки й буде твоїм. Тільки от на землі цій не було ні доріг, ні навіть протоптаних стежок. Однак українці зуміли розчистити джунглі та стати там повноправними господарями.

«Наші батьки побачили, що земля ця родюча. Й одразу почали займатись тим, що найкраще вміли: сільським господарством, – каже Євгенія Баран, внучка емігрантів. — Донині всі парагвайські українці, де б вони не працювали, мають городи та сади».

Українці називали свої поселення в Парагваї «Нова Волинь», «Тарасівка», «Богданівка», «Нова Україна». Щоправда, ці назви так і не стали офіційними. Зберіглась донині лише «Нова Україна» (Nueva Ucrania) – так називається окраїна села Капітан Міранда.

Перший українець оселився в Парагваї 1927 року. Сьогодні діаспора налічує 15 тисяч осіб, з поміж яких – успішні бізнесмени, фермери, чиновники. З українською громадою радяться навіть місцеві посадовці при прийнятті важливих для міста рішень.

Цікаво, що батьки українців забороняли своїм, народженим вже у Парагваї дітям, одружуватись з місцевими. Більшість сімей тут: це пари, де і чоловік і дружина родом з України. Щоправда, сучасні парагвайські українці цього правила вже не дотримуються.

vsc4

Гуляючи вулицями Енкарнасьона, одну за одною помічаєш вивіски з українськими іменами чи прізвищами. Тут тобі і кафе «Іван-бургер», і «Чіпа-Іван», і мережа м’ясних магазинів «Студенко», і фруктові соки, на яких красується українське «Троцюк».

Родина останніх, яка вирощує овочі, фрукти та зернові, вважається найзаможнішою в країні. Троцюки, до речі, власники й одного з найвпливовіших банків Парагваю: «Банко Регіональ».

Вихідці з наших земель мають у Парагваї власні адвокатські компанії, автозаправки та компанії з вантажних перевезень, володіють сотнями тисяч гектарів полів, де вирощують рис та сою. Поголів’я корів на фермах українських родин також налічує сотні тисяч.

Більшість працюють на себе, займаються власною справою. Адже в Парагваї немає перешкод для створення власного бізнесу. Реєстрація підприємства не забирає зусиль. Розпочати свою справу можуть навіть ті, хто не є громадянином, а просто має право на проживання.

І кого не спитаєш, як вам вдалось так розбагатіти у цій країні, відповідають: обробляючи землю!

Корінні парагвайці, яких українці називають лінивими, часто стають фактично заробітчанами в наших людей: їх беруть прибиральниками, охоронцями, ремонтниками. До прикладу, за приміщенням української “Просвіти” пильнує сім’я гуарані (корінне плем’я цих територій).

Читати за темою: Українці у Колумбії: єдиний ризик – бажання залишитися тут

У домі родини Івасютин, яка запросила нас на вечерю, працюють дві покоївки, також корінні парагвайки. Кожній платять по 200 доларів на місяць. Українська сім’я також забезпечує «наймичкам» (саме так вони називають покоївок) медичне обслуговування та харчування.

vsc6

Будинок Івасютиних має сім квартир. В одній із них вони мешкають самі. А решту здають в оренду. Є в Івасютиних і помешкання в прикордонному місті Сіудад дель Есте. В гаражі нащадків українських емігрантів – чотири авто. Останнє з них пан Андрес подарував собі з нагоди виходу на пенсію – червону BMW Х6. Такі статки в українських родинах – не рідкість і не дивина.

Читати далі

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.