«Нація вирішила чинити опір. Політична ж еліта прийняла рішення війну не вести»

93

Джерело: Gazeta.ua
Автор: Ольга Головка, Ілля Пономаренко

Мінський процес подається українським керівництвом як безальтернативний. Це – обман. Воєнному конфлікту є тільки одне вирішення – воєнне. Або програємо, або виграємо, – каже експерт із національної безпеки Олексій Куроп’ятник

Мінські угоди можуть бути виконані повністю?

Футболка

Сукня довга пряма “Геометрія”

Дерев’яна ROOT сумка “Горизонт”

Воєнний конфлікт – це пік протистояння між країнами. Він не може продовжуватися вічно. Але мирні переговори не змінюють стан справ – лише закріплюють досягнуті воєнні успіхи чи поразки.

Мінський процес подається українським керівництвом як безальтернативний. Це – обман. Воєнному конфлікту є тільки одне вирішення – воєнне. Або програємо, або виграємо. Коли дійдемо до стану, за якого сильніша сторона не може далі просуватися, а слабша розуміє, що на цих рубежах не втриматися, тоді в дію можуть вступити дипломати й закріпити це становище мирним договором.

Нація вирішила чинити опір. Політична ж еліта прийняла рішення війну не вести. Виник дисбаланс у країні.

Мінський процес – не переговори. Це спроба відмовитися від війни, що вже почалася. Це програшна позиція. Вона не привела до встановлення миру. Навіть перемир’я нестійке.

cht22
Олексій КУРОП’ЯТНИК
директор департаменту міжнародної безпеки благодійного фонду ”Майдан закордонних справ”, експерт Центру з дослідження армії, конверсії та роззброєння

Як розгортатимуться події?

Внутрішньополітична ситуація вкрай нестабільна. Стрімко падає рівень життя. Плюс еліта не бажає захищати країну, а готова домовитися.

Українська нація історично фрагментована: ментально, культурно, за розселенням. Політична еліта не використовує цей ресурс, щоб стати сильнішими від розмаїття. Тому слабнемо і йдемо до розколу. Найбільш імовірний сценарій – тиха руйнація, коли регіони відколюються від центру. Можемо перестати існувати в теперішніх кордонах.

Підтримка Заходу на сьогодні – максимально можлива?

Так. Саміт НАТО (відбувся у Варшаві 8–9 липня. – Країна) розставив пріоритети. Із чотирьох збройних конфліктів – Україна остання. Для них важливіші Афганістан, Ірак і Сирія.

Американці не переконали європейських партнерів, що у свободу потрібно інвестувати належним чином. Бойові спроможності НАТО на 80 відсотків забезпечують США. А решта 20 відсотків – це 26 країн Європи, Туреччина й Канада. В них проблеми – як себе захистити, не те що Україну.

Нормандський формат вичерпав себе? Є йому альтернатива?

Сполучені Штати в питанні України відійшли в сторону. У Нормандії всі подалися до замку Бенувіль, а Обама – ні (лідери Франції, Німеччини, України та Росії в червні 2014-го під час відзначення 70-ї річниці висадки англо-американського десанту в Нормандії утворили так званий нормандський формат переговорів для врегулювання ситуації на Донбасі. – Країна). Чому? Американці вважають Україну європейською країною. Відносять нас до зони відповідальності ЄС.

Чому Порошенко не наполягає на зміні формату?

Для нього політика – це бізнес. Брехатиме, заперечуватиме власні тези, щоб якнайдовше лишатися при владі і якнайбільше заробити. Іншої мети він не переслідує. Але за нього проголосували понад половину населення України.

Чи є загроза широкомасштабних воєнних дій на Донбасі?

Це не загроза, а реальність. Щодня гинуть бійці. Але політична еліта цього не визнає. Називає це АТО. Антитерористична операція – це коли автобус захопили чи літак підірвали. А у нас – повномасштабна війна.

Чи можуть бути бойові дії зі зміною лінії ­фронту?

Захоплення території та коридор до Криму, а можливо й до Придністров’я, з порядку денного не знято.

В Україні погіршується внутрішня політична ситуація. А коли прийдуть нові платіжки, вона загостриться. Зовнішня загроза є похідною від внутрішньої. Коли зростає друга, посилюється перша.

Нині перевагу в озброєнні надають Націо­нальній гвардії. А це – внутрішні війська для придушення бунтів населення. Вони не створені для бойових дій із ворогом. Але навчання, тренування, бойова техніка – усе для Нацгвардії.

До того ж середній командний склад у Збройних силах не довіряє вищому.

Чи можливий консенсус між політичними та військовими елітами?

У незалежній Україні політичні еліти сформувалися шляхом об’єднання комуністичної номенклатури і верхівки кримінального світу. Фактично наявна політична система спрямована не на розвиток країни, а на обслуговування інтересів олігархів. У таких умовах силовий блок держави не функціонує ефективно і не може бути по-справжньому корисний.

Уявімо, що до влади прийшли люди, які пропонують армії угоду: ми рятуємо країну, відбудовуємо її, а ви прикриваєте нас. Але олігархічна система не допускає таких до реальної влади. Тому домовлятися нема кому і ні з ким.

Можлива дестабілізація всередині країни, каже спікер Андрій Парубій.

Кабмін створює ситуацію, за якої зростає невдоволення населення. Тому треба дивитися не на Росію, а на Банкову й Грушевського. Якщо рівень життя погіршуватиметься, народ повстане. Можливо, не в Києві, але в областях – точно. Це може сприяти продовженню російської агресії.

Читайте за темою: Банальний націоналізм vs ура-патріотизм радянського штибу

Яка роль спецслужб у сучасному світі?

Це – один з інструментів гарантування нацбезпеки й оборони країни. Головні функції спецслужб: зібрати інформацію про те, що відбувається в країні та світі й осмислити її. Представити державі певну картину і запропонувати конкретні кроки. Це – очі, вуха і мозок націй.

На якому рівні працює українська розвідка?

Маємо три розвідслужби: зовнішню, прикордонну і військову. Остання має досліджувати військові сили противника, ймовірного чи наявного. Вона працює на окупованій території. На території ж Росії, скоріше за все, – ні. З 1994 року діє протокол, що розвідки країн СНД не працюють одна проти одної. Однак росіяни порушували це багато разів.

Читати далі

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.