Українська мова: неповторність та промоція

189

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Краса української мови зачаровує, вона – самобутня, милозвучна, адже має ласкаві назви навіть для ворогів, пестливо йменуючи їх «вороженьками», унікальна, адже має власні, оригінальні риси. Зокрема, мовознавець Костянтин Тищенко виокремлює оригінальні риси як:

  • збереження старого індоєвропейського -р на кінці складу (матір);
  • специфічні українські суфікси -інь, -ощ, -енк (далечінь, солодощі, поштаренко);
  • специфічно українські префікси якнай-, щонай- (якнайкращий, щонайгірше);
  • займенники з префіксоїдами будь-, казна-, хтозна (будь-хто, будь-коли, казна-куди);
  • прислівники з часткою -не- (де-не-де, коли-не-коли, хто-не-хто);
  • пестливі форми прислівників (поволеньки, тепереньки, теперечки, тутечки, тамечки, недалечко);
  • пестливі форми дієслів з суфіксом -оньк-: їстоньки, питоньки, гулятоньки;
  • сполучник «що» у специфічних синтаксичних структурах: книжки, що по них послано; земля, що він її продав;
  • праслов’янські закінчення дієслів дати, їсти, розповісти: даси, їси, розповіси.

Сукня довга пряма “Геометрія”

Серія скульптур «Дерево Життя»

Гаррі Поттер і В’язень Азкабану. Велике ілюстроване видання

Крім того, оригінальним є і те, що інфінітив українського дієслова «бути» має кореневу голосну «у», що вказує на можливу іранську індукцію, наприклад, на перське «budan» – «бути».

sbd22

Читати за темою:  Червневі перемоги української освіти

На фонетичному рівні українську мову вирізняє:

  • найбільша кількість фонем з усіх слов’янських мов — 48;
  • найбільша вокальність — «прозорість», милозвучність;
  • найбільша кількість кореляційних пар м’яких і твердих приголосних звуків;
  • чітке розрізнення [ɪ] (на письмі — и) та [i]  (на письмі — і) на фонемному рівні.

А ще українська мова – досить давня: у 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страв». Це була перша згадка українських слів. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».

Читати далі

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.