Едвард Лукас. Нова Холодна війна: хто виграє, і як вона може закінчитися

123

Джерело: Громадське

Едвард Лукас – відомий британський журналіст, старший редактор тижневика The Economist, віце-президент аналітичного центру CEPA (Central European Policy Agency). Лукас є автором низки книг і світовим експертом в енергетиці, кібер-безпеці, розвідці, зовнішній політиці Росії та безпековій політиці, а також політиці та економіці країн Східної Європи. Багато років працював у Берліні, Празі, Відні, Москві, а також Балтійських країнах.  Під час візиту журналіста Громадське організувало публічний виступ для української публіки.

 В чому помиляється Захід

Подарунковий набір «Святкова зустріч»

Гаррі Поттер і В’язень Азкабану. Велике ілюстроване видання

Художня лялька

Захід поставився до подій 2014 року як до несподіванки. Це помилка останніх 25 років. Якщо ви думаєте, що Путін зненацька збожеволів, а Росія стала проблемою раптово, то це означає, що ви не надавали цьому питанню достатньо уваги. Хоча українці, естонці, латвійці, литовці, поляки, чехи та багато інших попереджали про небезпеку ще на початку 90-их.

Але західні лідери казали: «У вас посттравматичний стресовий розлад, ви не розумієте, що Росія змінилась, ви – в’язні минулого. Ви маєте почекати. Облиште параноїдальні думки. Росія – це демократія, зростаюча економіка. Тож, будь ласка, припиніть скаржитись».

Їх попереджали не раз. Наслідком цього стали проблеми, які ми маємо зараз: кібератака на Естонію, війна в Грузії, війна в Україні… Помилка буле не лише стосовно Росії. Ще одна – думка, що Холодна Війна завершена, комунізм розвалився, а капіталізм — це та система яку ми можемо використати, щоб заробити грошей. Гроші не пахнуть, гроші нейтральні, бізнес – це добре, великий бізнес – це навіть краще, так само як і більші прибутки.

Ми були дуже поблажливі до олігархів, до того, як вони заробляють і витрачають гроші. Тепер ми живемо із наслідками такого способу мислення. Не лише в Україні, але й у Лондоні бачимо величезні потоки брудних грошей, що потрапляють у наші фінансові системи через анонімні офшорні компанії. Нас ніхто не примушував, нам не казали: «Ви маєте відкрити свою фінансову систему для злодіїв». Ми просто були жадібні.

nnd

Також ми вважали, що західні медіа перемогли у Холодній війні. Світова служба Бі-Бі-Сі, де я працював у 1980-их, Радіо Свобода, Голос Америки – ідея вільних медіа, якими керують визначні чесні журналісти, змусили думати, що все буде добре. Нині ми зіткнулися із суворими випробуваннями для журналістської етики.

Чому ми програємо?

Також ми вважали, що розстановка сил між Сходом і Заходом, Росією та країнами ЄС і Північною Америкою однозначно  на користь Заходу. Один з показників — це ВВП. Об’єднане ВВП країн Заходу – понад 40 трлн доларів, грубо кажучи – 20 трлн Європи і 20 трлн Північної Америки. Тут можна ще додати Японію, Австралію чи інших союзників Заходу. Російський ВВП – це 1,6 трлн доларів. ВВП країн Заходу до того ж зростає. А російський – падає. Населення Європи і Північної Америки – це більше сотні мільйонів, якщо ще додати населення країн-союзниць, то кількість досягне і мільярда. Тож Захід – це фактично мільярд людей проти близько 140 мільйонів з Росії.

Тому  питання — чому ситуація склалась таким чином? Чому ми програємо? Ми більші від Росії, ми багатші від неї,  у нас потужніші збройні сили, і ми сильніші у багатьох інших сферах. Тож, чому Росія досягає успіху, чому їй вдається уникнути покарання знову і знову? Їй зійшла з рук і Сирія,  і порушення принципів європейської безпеки.

Читати за темою:  «Психологія жертви — це дуже небезпечно», — Світлана Алексієвич

Великий німецький теоретик війни і конфліктів  Клаузевіц  казав – і це основоположна думка для розуміння нашого становища сьогодні –  «якщо ви маєте двох противників зі значними ресурсами і слабкою волею, тоді як в іншого – мізерні ресурси і сильна воля,  переможе останній». Це саме та ситуація, в якій ми зараз.

Путін готовий вдатися до кроків, на які ми не підемо: він готовий заплатити економічну ціну. Захід же ненавидить ідею економічних втрат. Для Заходу вкрай важко акумулювати кошти на витрати на оборону. Навіть Литві та Латвії непросто збільшити свої оборонні витрати до 2% ВВП, попри сильний тиск з боку США та інших країн.  Попри те, що сусідня Росія регулярно проводить військові навчання і відпрацьовує прийоми окупації цих країн.  Ми ж не любимо сплачувати ціну власних економічних втрат, не любимо санкції. Ми не любимо зменшувати витрати на те, що до вподоби нашим виборцям.

Путін готовий ризикувати. Ми – ні. Ми покладаємось на стабільність, вважаємо що ризик — це погано. Коли наші лідери потрапляють у складну ситуацію, вони не думають «Я ризикну». А Путін думає саме так. Він просто кидає гральні кубики на стіл. Часом випадає виграшна комбінація, часом — ні.  Якщо він програє, то просто все заперечує: «Це не мої кубики, не мої солдати в Україні. Це все вигадки, і не ми збили цей літак».

Читати далі

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.