Global Ukraine

Народна дипломатія в США: інтерв’ю з Іриною Мазур

32

Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та про українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації у США, ми звернулись до глобальної та проактивної українки – Ірини Мазур.

nds
Ірина Мазур, активістка української діаспори в США

 GU: Розкажіть трохи про себе, Ірино, звідки Ви, як давно в США?

Я народилася у Львові. Закінчила Львівський юридичний факультет, працювала юристом і державним службовцем в Україні. Майже п’ятнадцять років тому мене запросили на роботу в Сполучені Штати. Я приїхала сюди, почала працювати, пішла ще раз вчитися, закінчила спеціальну програму для юристів в Temple University, маю зараз статус LLM (Магістр права), Master of Laws. А цього року здала кандидатський мінімум за спеціальністю правознавство, сподіваюсь, що зможу його захистити в майбутньому.

GU: Як давно почали займатися проектами народної дипломатії в Америці?

Перша організація, з якою я дуже довго співпрацюю, це – Українська Федерація Америки, заснована в 1991 році (одразу ж після розпаду Радянського Союзу) для того, щоб допомагати Україні. Спочатку я довгий час давала їм консультативні поради, а згодом очолила програму Правозахисту та Інформації (Advocacy and Information). Я є також віце-президентом Нової Української Хвилі та членом ради директорів організації Разом. Ну і на додаток, позаштатним радником Постійного Представництва України при ООН.

Останні три роки я дуже активно працюю над громадськими справами. До прикладу, я працювала на виборчій дільниці в Генеральному Консульстві України в Нью-Йорку і рівень проведення виборів (як президентських, так і парламентських) на цій дільниці був відзначений МЗС України як зразковий. Хочу відзначити, що саме завдяки злагодженій роботі цілої команди (і особливо, допомозі Люби Шипович, президента Разом), вибори відбулися на діаметрально протилежному рівні, ніж на деяких дільницях в Україні.

nds1
Участь в організації українських виборів у США

GU: Чим саме відрізняються два останні виборчі процеси в США?

По-перше, самим підходом. Працювала дуже хороша і віддана команда волонтерів, які викладалися для того, щоб вибори були здійснені максимально прозоро і у відповідності до українського законодавства. Нами були розроблені пакети документів з ефективними інструкціями та формами, щоб допомогти виборцям ефективно змінити своє місце голосування, продовжити закордонні паспорти, організовувались численні виїздні консульські засідання і т.д.. Люба Шипович, оскільки вона є професійним програмістом, допомогла розробити спеціальну програму, щоб люди могли перевірити себе в списках виборців он-лайн, працювала гаряча лінія, сторінка у Facebook. Найбільша черга, яка в нас була – це сім хвилин, це був пік явки виборців. Президентські вибори пройшли особливо приємно: інші громадські організації забезпечили гарну атмосферу і виборці покладали особливу надію на результат.

Явка була близько 2000 осіб на президентських виборах і близько 900 – на парламентських. Оскільки голосування на закордонній виборчій дільниці на виборах до Верховної Ради йде тільки по партійних списках, відповідно, люди не мають прямого впливу на вибори народних депутатів, тому вони не дуже зацікавлені голосувати. До того ж, через обмежену кількість виборчих дільниць (всього 4 на США), дуже багато людей приїжджають автобусами і навіть літаками за свій кошт з інших штатів. Тому, чим дальше живуть виборці від виборчої дільниці (а вони завжди знаходяться на території Генеральних Консульств), тим менший шанс, що вони скористаються своїм правом голосу.

GU: Скільки закордонних українців мають право голосу?

Цифри є, але вони – дуже спекулятивні. Офіційна статистика ведеться відповідно до статистики громадян України, які зареєструвались на закордонній виборчій дільниці, і станом на 29 лютого 2016 року це – 514 743 виборці.

Але переважно на вибори реєструються українці, які перебувають закордоном легально. Сотні тисяч українців перебувають за межами України нелегально і, відповідно, не реєструються та не беруть участі у виборах, хоча мають таке право. Я вважаю, що дійсна статистика – це не менше мільйона українців закордоном. Якщо забезпечити більш ефективний механізм для голосування (або дистанційне, або електронне голосування), як це існує в інших країнах, Україна отримає дуже велику кількість голосів на наступних виборах саме по закордонному виборчому окрузі. Чинне українське законодавство, на превеликий жаль, є архаїчним, не ефективним, щоб забезпечити конституційне право громадянина на волевиявлення закордоном, а також завдає великої шкоди державному бюджету (до прикладу, на дільниці округу Нью-Йорку зареєстровано понад 12 000 виборців. Одна марка коштує 49 центів, тобто сума яка тратиться тільки на розсилання запрошень на вибори поштою складає $5880).

GU: Можете розповісти більш детально про Вашу громадську активність?

Це – співпраця з американськими конгресменами, сенаторами, дипломатичними відомствами, участь в багатьох громадських та мистецьких проектах в США для підвищення іміджу України.

Всі організації, в котрих я працюю, приваблюють мене тим, що зі мною працюють щирі та професійні люди, люди котрі дійсно вболівають за долю України. Наприклад, цього року президент Української Федерації Америки в Україні, доктор Зеня Черник, була нагороджена міжнародною премію програми «Людина Року 2015» та була названа Почесним Послом Львова в США.

nds2
Команда організації Українська Федерація Америки

Два роки тому була створена організація Разом і сьогодні Разом є засновником благодійного фонду «Разом для України». Ми вже отримали свідоцтво про державну реєстрацію та статус неприбуткової організації, тому, сподіваємось, що Разом, ставши міжнародною організацією, зможе вести в Україні діяльність на тому ж самому рівні, як в Америці.

Також я є віце-президентом «Нової Української Хвилі». Ця організація відрізняється від інших тим, що об’єднує не тільки американців українського походження, а, в першу чергу, українських громадян, які проживають закордоном.

GU: На Вашу думку, чи мають закордонні українці повне розуміння процесів, які відбуваються в Україні, чи встигають вони слідкувати за подіями?

Можливо, років 30-40 тому, через відсутність оперативності інформації та Інтернету, дійсно була сильна розірваність і, в якійсь мірі, нерозуміння діаспорою реалій українського життя. Але зараз ми більш ніж адекватно, а може і більш об’єктивно, проінформовані з приводу того, що робиться в Україні.

Українська громада США активно співпрацює з нашими дипломатичними установами, посольством, генеральними консульствами та з постійним представництвом України при ООН. Будучи членом Ради Безпеки ООН, Україна має можливість більшої присутності на міжнародній арені. Але гра на арені ООН є досить складною через те, що прийняття ключових рішень передбачає створення прецедентів, які є обов’язковими для виконання іншими країнами в схожих обставинах. За останні два роки військової агресії Росії, її не вдалося визнати агресором, не вдалося позбавити її права вето на підставі принципу конфлікту інтересів (є спеціальна стаття Статуту ООН, яка, при визнанні країни агресором в конфлікті, змушує її утриматись від голосування на підставі конфлікту інтересів, навіть якщо ця країна є постійним членом Ради Безпеки). Поки західні країни все-таки до кінця не усвідомлять, що Україна є тим бар’єром, який захищає, в першу чергу, країни Східної Європи від реальної російської агресії, швидше всього, на сході України конфлікт буде тривати ще довгий час.

nds4
Участь Ірини Мазур в роботі ООН

GU: А як Ви, юрист, пояснюєте той факт, що склався саме Мінський формат, найлегший чи найбільш сприятливий для Росії?

Моя особиста думка, і вона, очевидно, не сподобається багатьом українським політикам: на сьогодні у вирішенні долі України беруть участь ті люди, які її долю і загубили. І вони давно повинні бути за гратами, не брати участі у переговорах.  З приводу країн-учасниць, то першу скрипку в переговорах грає власне країна-агресор, а Франція та Німеччина їй підспівують. Доля України не буде переймати їх до того часу, поки це не торкнеться їх фінансових інтересів або безпеки. Як кажуть в Америці «нічого особистого, це – просто бізнес». І це, можливо, дає відповідь на питання, чому переговори щодо України ведуться саме в Мінському форматі.

Якщо ми говоримо про якісь правові основи, то Україна добровільно відмовилась від одного з найбільших ядерних арсеналів світу, і ні одна з країн, які підписали Будапештський  меморандум та гарантували суверенітет України, не витратила жодної копійки на ядерне роззброєння. Іронічним є те, що Росія, будучи країною-гарантом нашого суверенітету, порушила свої зобов’язання і є військовим агресором, а інші країни-гаранти взагалі не беруть прямої участі щодо розв’язання долі України. Ще більше іронічним є те, що немає реального механізму притягнення сторін за порушення умов меморандуму.

GU: Яку роль зіграла українська громада у зміні Посла у Вашингтоні?

Треба почати з фактів. Як правило, термін дипломатичного відрядження складає максимум чотири роки, а колишній Посол України в США, пан Олександр Моцик, вже був на посаді 5 років. Тому питання про його відкликання стояло на порядку денному саме по собі.  Річ у тім, що громада США дуже серйозно реагувала на те, що робилось в Україні з перших днів Майдану. Тоді Посольство України в Вашингтоні займало виважену позицію, що можна зрозуміти певною мірою, оскільки вони є державними службовцями.

Але громада була обурена тим, що робилось в Україні і тиснула на Посольство. І були випадки, коли до демонстрантів приїжджала поліція, яка повідомила, що їх викликали з Посольства для забезпечення порядку, тому ситуація між громадою і Посольством на якийсь час набула напруженого характеру. Ситуація кардинально змінилась після втечі минулого президента України, між громадою та Посольством відчувається значне потепління, Посол Моцик згодом дійсно доклав зусиль, щоб почути громаду. У нас склались дуже гарні та продуктивні стосунки між консульськими відділами під час виборів, при проведенні громадських заходів і так далі. Тому все завершилось дуже цивілізовано.

nds5
Протест проти російської агресії

GU: Ви все-таки якимось чином вимагали його відхилення?

Розуміючи, що Посла все одно буде відкликано, громада готувала лист «Shopping for the new ambassador», який містив певні прохання щодо нового Посла. Ми хотіли бачити на посаді Посла України в США людину з новим розумінням ситуації, яка володіє англійською мовою і має не тільки дипломатичний досвід та здібності, але є справжнім патріотом України. Так, новий Посол Валерій Чалий не є кар’єрним дипломатом. Його підхід до справ досить інший, ніж був у Посла Моцика, він – більш пряма людина, яка озвучує своє бачення того, що має бути зроблено. Тому, хочу запевнити, що в нас все гаразд, Посольство як надавало, так і надає і, впевнена, буде надавати допомогу будь-яким громадським ініціативам та проектам.

GU: Якою є Ваша оцінка реформ в Україні та змін, які відбулися за останні 2 роки?

Насправді, ми в громаді дуже розчаровані, але розчаровані не українським суспільством, а роботою органів державної влади.

Найбільша проблема, яка є в України, це – корупція. Вона, як ракова пухлина, вбиває все найкраще: два роки вже пройшло, а реального результату в боротьбі з корупцією немає. Наступне питання – українська економіка.

Ще одне, напевно, саме болюче питання – це ставлення держави до армії, військовослужбовців та їхніх сімей. На жаль, Україна так і не зрозуміла, що її найбільше багатство – це її народ, це ті хлопці і дівчата, які стояли на Майдані, під Іловайськом, Дебальцеве, захищали Донецький аеропорт. Немає Україна такого ж ставлення і поваги до своїх захисників, як той же Ізраїль до своїх. І це – трагічно…

Також у Вашингтоні, в Конгресі США, дуже сильно стурбовані тим, куди конкретно в Україні йдуть надіслані кошти і на що вони витрачаються. Тому я себе майже кожен день питаю: коли будуть реальні зміни, коли закінчаться політичні вистави, невже в нас немає спеціалістів, які можуть очолити органи влади, невже не можна врегулювати скандал з приводу ГПУ?

GU: На Вашу думку, як можна було б відновити незалежність та певну довіру до судової гілки влади та прокуратури?

Насправді, Україна – не перша країна, яка бореться з корупцією. Варто подивитися правді в очі: риба гниє з голови. Якщо в нас був генеральний прокурор, який нічим не відрізнявся від попереднього – ніколи не будуть результати роботи ГПУ іншими.

Керівник має мати бачення, чітке розуміння процесу і вміння розподілити ролі. Керівник повинен(-на) поставити певні рамки, завдання і здійснити контроль за тим, як виконуються поставлені завдання. Сама робота проводиться спеціалістами, які відбираються на конкурсній, публічній основі. Головне, дати людям, які можуть і хочуть це робити, можливість спробувати.

Америка була в такій самій кризі, з такою ж корупцією, свавіллям, контрабандою і рівнем злочинності, що Україна зараз. Але в Америці дійсно працює механізм верховенства права, коли людина має реальну можливість відстоювати своє право до останньої інстанції. В Америці дійсно працює принцип розподілу влади, і рішення суду є обов’язковими для всіх, навіть для Президента. В Україні є і закони, і механізми, які потрібно використовувати на повну потужність. І якщо люди, які зараз при владі, не можуть забезпечити виконання законів, цих людей треба просто змінити.

Ще один приклад: у США генеральний прокурор призначається за поданням президента, але питання в тому, що це є публічним процесом. Особа претендента на посаду є предметом скрупульозної критики зі сторони ЗМІ, суспільства. Конгрес може схвалити або відхилити дану кандидатуру, члени Конгресу ніколи не будуть голосувати, тому що на них будуть тиснути представники виконавчої влади, тут все вирішує тільки тиск виборців. Тому, Конгрес США (гілка законодавчої влади) має реальний важіль впливу на Президента США (гілку виконавчої влади). Вся проблема у тому, що в Україні Верховна Рада, як інститут законодавчої влади, не є незалежною від інституту виконавчої влади, тому маємо те, що маємо.

З іншої точки зору, українські юристи зараз мають унікальний шанс розвинути справи, спираючись на основні права, забезпечені Конституцією України. З цього почався ріст громадської свідомості в США, ріст та розвиток основних прав та свобод громадян, що стало фундаментом для всіх інших галузей права, економіки і життя країни.

GU: Таке враження, що Барак Обама гальмував певні рішення щодо санкцій Росії, здавалось, що він боявся грати на ескалацію конфлікту. З чим це могло бути пов’язано?

Моя особиста думка, не як представника будь-якої організації, а особиста, є такою, що Барак Обама – президент, який не любить приймати конкретні та рішучі рішення. Його аргумент – прийняттям певного рішення він уникає ескалації конфлікту, але це не аргумент для мене, оскільки за відсутності рішення – ми маємо стабільну ескалацію військової агресії Росії проти України. Економічні санкції реально не зачіпають ключових фігур російської політики.

Американський Конгрес має чітко визначену позицію щодо України, немає сумніву в його проукраїнській позиції і це є позиція  законодавчої влади США. Барак Обама, як представник виконавчої влади, повинен виконати те, про що його просить законодавча влада. Однак, Конгрес спромігся прийняти законодавчі акти щодо України сформульовані таким чином, що вони містять рекомендаційний, а не зобов’язальний характер. До того ж, у Вашингтоні працює дуже сильне російське лобі, яке оплачується на дуже високому рівні. Україна (як держава) не має свого професійного лобі в Вашингтоні.

GU: Представники діаспори виступають в якості народних дипломатів у США?

Так, це – народна дипломатія. Але не зважаючи на весь патріотизм та власні ресурси, існує ще один фронт – дуже професійна інформаційна війна з боку Росії, і боротись на цьому фронті власними силами – дуже важко. Повертаючись до Президента Обами, на жаль, він не бачить України як вирішальної точки в розв’язанні дуже багатьох світових конфліктів. Коли ми ще два роки тому писали петиції, ми пояснювали, що конфлікт в Україні не закінчиться, Путін для того, щоб підсилювати свою позицію на світовій арені, постійно буде розв’язувати нові і нові конфлікти. Адміністрація Білого Дому не почула і не хотіла нас почути. Барак Обама, особливо в кінці своєї каденції, займає пасивну позицію, і мені дуже шкода що Америка бере участь в долі України десь за кулісами світового театру.

GU: Якою могла би бути роль мережі Global Ukrainians в реформуванні країни в плані залучення закордонних досвідчених українців до вирішення проблем країни?

В серпні минулого року, два члени ради директорів Разом, Люба Шипович і Наталя Щирба, за власною ініціативою поїхали працювати в Одесу. Вони, на громадських засадах, працювали над автоматизацією процесів, які дозволяють зручніше отримувати державні послуги. Це – приклад того, що, коли до управління приходять нові кадри, вони можуть зробити те, чого не могли чи не хотіли зробити інші протягом тривалого часу. Колись Китай був в дуже складному економічному становищі, тому вони просто попросили своїх співвітчизників, які стали спеціалістами закордоном, повернутись. Так повинна зробити Україна. Я знаю, що є спеціалісти (і не тільки українського походження), які можуть і які знають, як допомогти, потрібно лише покликати та не перешкоджати в роботі. Конкретний приклад  – проект Разом «Reformers without borders».

nds6
В гостях у Люби Шипович та Наталії Щирби в Одесі

GU: Яка Ваша мотивація, чому саме Ви допомагаєте державі?

В силу тих чи інших можливостей та здібностей я можу робити те, чого не можуть українці в Україні. Я можу розповідати про ситуацію в Україні американським політикам та простим громадянам, надавати допомогу дипломатичним місіям, діяти в сфері народної та культурної дипломатії для формування позитивного іміджу України. Я вірю, що все, що я роблю, має якийсь малесенький вплив на долю моєї Батьківщини, це – маленька краплинка допомоги моєму народу, землі моїх предків.

Читайте за темою: Народна дипломатія в США: інтерв’ю з Любою Шипович

GU: Розкажіть про Ваші пріоритети та плани на майбутнє

Працювати і ще раз працювати. Продовжувати робити те, що робила, допомагати розвитку українського бізнесу та навчанню молодих спеціалістів. Наприклад, програма «Legislative Fellowship» – проект стажування при ООН, тощо. Коли учасники програм повернуться в Україну, їхній професійний рівень буде зовсім іншим. Зараз найбільша інвестиція, яка може бути зроблена в Україну – це освіта, обмін досвідом на дипломатичних, професійних рівнях, в рамках професійних та освітніх програм, на рівнях громадських організацій, тому що саме люди є основним ресурсом і багатством України. І коли ці люди мають певне бачення, досвід, певний професійний рівень, це дає розвиток свідомому громадському суспільству, яке може будувати свою сильну та незалежну державу.

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.