Оксана Кaнтарук-П’єр: «Будь-яка, навіть найменша країна світу, має невеличку історію про себе, яку вона розповідає всьому світові. Довідник про Україну – це щось таке, що могло б бути корисним не тільки у Франції, а й у Європі та світі»

205

Проект Global Ukrainians розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути спільні нові проекти. Ми продовжуємо серію матеріалів про новостворені пост-майданні рухи та про молодих українських лідерів глобального масштабу, для того щоб розказати про їхні внески та про майбутні проекти на підтримку боротьби українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України.

Для того, щоб зробити більш ефективним процес створення комунікаційної платформи, в інтерв’ю ми питаємо українських лідерів закордоном про їх прагнення, проекти, взаємодію з українською державою та громадянським суспільством, про інші актуальні виклики і загрози, що стоять перед усіма нами. Для кращого розуміння роботи української діаспори в Франції, ми пропонуємо Вам інтерв’ю з безперечно глобальною та проактивною українкою, Оксаною Кaнтарук-П’єр.

cxbxbvbx
Оксана Кaнтарук-П’єр
Президент асоціації «Обміни Лотарингія – Україна»

Пані Оксано, розкажіть, будь ласка, про себе. Чим Ви займаєтесь у Франції? Яким чином розпочалася Ваша діяльність?

Я навчалася на факультеті іноземних мов Чернівецького Національного Університету ім. Ю. Федьковича, поїхала на навчання до Франції років десять тому. Десь в той самий період долучилась до діяльності асоціації, яка вже існувала в місті Мец, що знаходиться на сході Франції. Асоціація називається «Обміни Лотарингія – Україна». Вона була заснована ініціаторами обміну між університетом Лотарингії і ЧНУ спільно зі студентами, які були на той час на навчанні. Її діяльність спрямована на розвиток академічної та культурної співпраці між Україною та Францією і на поширення інформації про Україну. Організація існує вже понад 15 років, була офіційно зареєстрована в 2004. Я є президентом цієї організації протягом двох років. Це виборна посада, ядро організації складають зараз приблизно 20 людей, серед яких є і українці, і французи.

Фоторепортаж “Історія розвитку організації Обміни Лотарингія – Україна”

Крім цієї волонтерської діяльності, я пропрацювала близько 5 років в приватному бізнесі, займалася консалтинговою діяльністю у сфері маркетингу. Зараз пишу дисертацію, викладаю в Лотаринзькому Університеті управлінські науки.

Від моменту заснування діяльність нашої організації особливо не змінилась. Ми познайомились з багатьма українськими осередками, що виникли у Франції з початком Майдану. «Обміни Лотарингія – Україна» діяла до того і, власне, в тому ж напрямку – просування України, української культури, принаймні в тому регіоні, де ми знаходимося досить довгий час.

Що Вас надихнуло на волонтерську діяльність, пов’язану з Україною?

У Чернівцях у нас велась певна діяльність в рамках волонтерських рухів, студентського самоврядування і так далі. Але я відкрила для себе, як це все працює насправді, вже приїхавши у Францію, познайомившись з українцями, які жили в Меці і були членами організації «Обміни Лотарингія – Україна». Досить природно влилась в ту організацію і захотіла продовжити справи, якими вона займалася: супровід студентів, які приїжджали і досі приїжджають на навчання з України, допомога з адміністративними питаннями, елементарне ознайомлення з моделлю функціонування Університету, студентськими ініціативами тощо. Після приїзду до Франції мені допомогли, і я, логічно, вирішила долучитись до допомоги іншим.

Розповідати про Україну щось цікаве – це досить приємна робота. З часом стало зрозуміло, що закордоном про Україну знають небагато, хоча країна велика і цікава. Це стало для мене додатковим стимулом далі продовжувати діяльність в організації.

Звичайно, ми підтримуємо зв’язки зі старшим поколінням діаспори, представники якої проживають в Лотарингії. У нас дуже хороші стосунки. Ми спільно організовуємо багато заходів. Ми відчуваємо певну місію в тому, щоб, живучи закордоном, підтримувати рідну мову та просувати інтереси України у світі.

Розкажіть, будь ласка, про Ваші найбільші проекти. З ким Ви співпрацювали в ході їхньої реалізації?

У нас є два основних напрямки діяльності в організації: освітній і культурний. В рамках першого діє Summer Schoolперша франко-українська літня школа для молодих викладачів французької мови з 12 різних українських університетів. Наша організація ініціювала цю програму, яка була підтримана університетом Лотарингії, Чернівецьким Національним Університетом ім. Ю. Федьковича, Посольством Франції в Україні. Проект існує вже 6 років. Викладачі приїжджають на два тижні на літнє стажування з методики викладання французької мови у Францію або в Чернівці. На наступний рік групи міняються місцями: ті, хто були в Чернівцях, приїжджають в Мец, і навпаки. Так само тренери приїжджають з Франції в Чернівці. Наша організація відповідає за загальну координацію, пошук тренерів та логістичну частину проекту, Посольство Франції в Україні відповідає за відбір та адміністративний супровід,університети організовують навчальний процес задля підвищення кваліфікації викладачів і забезпечують житлом. Програма розділена всередині школи на 2 частини: заняття суто з методики викладання і наукова діяльність. Вечорами та на вихідних передбачена культурна програма: групи за бажанням вирішують, в яких місцях вони хочуть побувати, щоб потім теж розповісти про це студентам та отримати досвід живого спілкування з французами.

Французька делегація на чолі з Послом Ален Ремі у ЧНУ ім. Ю. Федьковича, вересень 2014р.
Французька делегація на чолі з Послом Ален Ремі у ЧНУ ім. Ю. Федьковича, вересень 2014р.

У вересні відкрилася українська дитяча школа. В багатьох сім’ях, які приходять до нашої організації, дітки – франко-українські. Для того, щоб вони мали можливість спілкуватися українською мовою, виникла ідея створити школу. Серед представників діаспори знайшовся фаховий вчитель української мови з відповідною освітою. В нашій школі окрім дитячих, сформувалася також доросла група. Там є і французи українського походження – діти українців, що виїхали до Франції ще в період між двома війнами, тобто представники старшого покоління діаспори. На базі партнерства з Клубом молоді міста ми отримали клас, де заняття проводяться щонеділі. Всі підручники та зошити в нас з України. Вже сформована невеличка матеріальна база. Проект успішно стартував і буде продовжуватися.

Українська недільна школа, м. Мец (Франція)
Українська недільна школа, м. Мец (Франція)

Щодо культурного напрямку діяльності, то в нас є досвід проведення українських свят. Раз на рік влаштовуємо «українську вечерю», на яку збирається багато людей. Вечеря готується членами організації. Передбачена також культурна програма. Цей захід допомагає зібрати частину коштів на проекти (такі, як літня школа, наприклад) і покрити функціонування організації. Зазвичай, щороку вечерю відвідує десь 160-180 людей, збираються представники діаспори, але не тільки, бо багато французів також приходять на наші традиційні вечори. Для нас це чудова можливість прорекламувати українську кухню, національний фольклор та сучасну українську музику за один вечір.

Традиційний український вечір, 4 жовтня 2014р., м. Мец (Франція)

Є також проект «український ярмарок», який проводиться спільно з мерією та Асоціацією комерсантів міста. Ярмарок відбувається на площі в неділю, всередині літа. Нам надається сцена для виступів і стенди для представлення українських виробів. Ми пропонуємо розваги для діток, наприклад, створити листівку українською мовою. Є концертна програма: приїжджає спеціально на це свято український танцювальний колектив, який створила наша подруга Неля Катеринюк у місті Шомон (200 км від Мецу). Люди підходять, знайомляться, мають можливість отримати інформацію про Україну: історичну, туристичну тощо. Бракує, щоправда, путівників про Україну.

І ще один цікавий проект, який ми, до речі, здійснили у партнерстві з Global Ukraine – тур літературного фестивалю «Meridian Chernowitz» франкомовними країнами Європи. Два вечори в Меці зібрали досить велику кількість публіки, як на таке маленьке місто. Ми були дуже задоволені тим, що Мец відвідала п’ятірка кращих письменників і поетів сучасної України, а саме Юрій Андрухович, Ігор Померанцев, Сергій Жадан, Ірена Карпа та Катерина Бабкіна. За останні 5 років до нас в Мец також приїхали (у рамках різних заходів, де наша організація виступала партнером) Влад Троїцький з театром Дах та з групою ДахаБраха, фотограф Ігор Гайдай, письменник Андрій Курков. Ми показуємо Україну не лише з точки зору суто географії, фольклору чи кухні, а ще й сучасну, модну і подекуди авангардну Україну.

Фестиваль Meridian Chernowitz в Меці (Франція), 9-10 жовтня 2015р.
Фестиваль Meridian Chernowitz в Меці (Франція), 9-10 жовтня 2015р.

Яким чином відбувається фінансування Ваших проектів?

Літню школу частково фінансує організація «Обміни Лотарингія – Україна», університети виступають партнерами і надають житло (студентські гуртожитки, які на той період є вільними і ними можна скористатися) і невелика частина залишається для сплати викладачам, які приїжджають. Тренери беруть участь в проекті на волонтерських засадах.

Щодо українського ярмарку, який проводиться в партнерстві з мерією міста Мец, то там немає майже ніяких фінансових вкладів, окрім коштів для купівлі української продукції, яка виставляється на виставках. Усе необхідне (столи, стенди тощо) забезпечує місто і асоціації-партнери.

Як би Ви оцінили співпрацю з партнерами?

Взаємодія з мерією міста є дуже ефективною для нас. Представники мерії завжди йдуть назустріч. Проблем з якимись дозволами в нас ніколи не було. Ми також співпрацюємо з Асоціацією комерсантів міста Мец. Регіон, в якому ми знаходимось, має кордони з Люксембургом, тому ми теж активно співпрацюємо з громадою українців в Люксембурзі – «L`Ukraine». Ми виступаємо партнерами в їхніх заходах, а вони – в наших. Загалом оцінка співпраці з партнерами позитивна, але велике значення мають і особисті контакти. Думаю, що зараз набагато легше знайти підхід до наших постійних партнерів по «протоптаних доріжках». Ті, хто починали розвивати нашу організацію, зробили великий внесок у налагодження довготривалого співробітництва.

Чи можете розповісти про «батьків-засновників» організації «Обміни Лотарингія – Україна»?

У заснуванні організації брали участь як французи, так і українці. З боку французів це була сімейна пара, Мішель та Елен Бонт, яка приїхала в Україну понад 20 років тому і співпрацювала з Чернівецьким університетом. Вони виступили ініціаторами партнерства між університетами та, згодом, ініціаторами заснування організації разом з першими студентами ЧНУ ім. Ю. Федьковича які продовжили навчання у Франції. Найактивнішу участь приймали колишні студенти ЧНУ ім. Ю. Федьковича, a саме Віолета Москалу, яка є співзасновником Global Ukraine, Ольга Лусте, Наталя Андрійко, Олеся Новосад, Тетяна Бублясь, Михайло Куконін. Це були «батьки та матері-засновниці» організації, вони створили і розвивали протягом декількох років «Обміни Лотарингія-Україна». Зараз вони закріпили за собою певні напрямки діяльності.

Яким є сприйняття французами українців і подій в Україні?

Якщо аналізувати ситуацію сьогодні, то у Франції є офіційна позиція. Уряд та Президент, які виступають переговорниками в міжнародному процесі: «Україна – незалежна держава, має залишатися суверенною, кордони недоторкані» і так далі. Наступна позиція – позиція суспільства. Багато людей відкрили для себе Україну під час Помаранчевої революції, потім на деякий час забули і знову відкрили під час Євромайдану.

Що стосується симпатій та антипатій, то це, в більшій мірі, класифікація за політичними вподобаннями. Ті, хто більше дивиться в «правий бік» на політичному майданчику, близькі до проросійської позиції, «ліві» і «центр» погоджуються більше з офіційною думкою уряду Франції щодо України, а якщо дивитися на «крайніх лівих» – також є якась проросійська симпатія. На питання «Україна – держава чи територія?» багато французів можуть відповісти «територія». На це впливає комплекс факторів. Спочатку це була тривала закритість України протягом певного періоду. Старше покоління французів мало що чуло про Україну, про Радянський Союз через «залізну завісу», мало що взагалі тоді знало про це. Потім, мабуть, відсутність людської цікавості. І по-третє, це потужне російське лобі, яке присутнє в публічному просторі. Лідери думок теж розділені, поляризовані. З одного боку, російською медіа-машиною, а з іншого – російськими організаціями на території Франції ведеться систематична робота.

Акція на підтримку ЕвроМайдану, м. Мец (Франція), грудень 2013р.
Акція на підтримку ЄвроМайдану, м. Мец (Франція), грудень 2013р.

Тобто останні події в Україні сприймалися більшістю французького суспільства негативно?

Я би не сказала, що більшістю. В якийсь момент виникло багато запитань, навіть на особистому рівні спілкування з колегами, почалися розпитування про Україну, виникла якась зацікавленість. Із засудженням поставилися до анексії Криму переважна більшість, але з часом все зійшло до майже байдужого ставлення до того, що відбувається в Україні.

Яка реакція була у французів на промову Президента України, де він порівняв теракти у Франції з війною на Донбасі під час виступу на кліматичній конференції в Парижі?

Мова йде про твіт журналіста France 24, наскільки я розумію. Так, я пам’ятаю цей твіт. І пам’ятаю, що в українських медіа була досить різна позиція з цього приводу. Особливих коментарів до цієї ситуації в авторитетних французьких виданнях я не зустріла, можливо, це пройшло повз мене.

Теракт, про який йде мова, був вже другим за рік у Франції. І перше, що хочеться сказати: всі заслуговують на співчуття. Проте порівнювати було не коректно. Хоча б тому, що Україна веде війну на своїй території, Франція ж війну на своїй території не веде. Франція бере участь у роботі Міжнародної коаліції на Близькому Сході, а також в Малі, африканській країні.

Взагалі, некоректно порівнювати, скільки в кого людей загинуло, чисто з точки зору людяності.

Мені здається, що в цій ситуації, якщо вже обрана така стратегія Міністерством закордонних справ, Адміністрацією Президента України про те, щоб постійно наголошувати на ситуації, в якій знаходиться Україна, на міжнародних форумах, конференціях, то можна було б говорити про це в іншому ключі. Звичайно, «історія не знає умовного способу», але ми спробуємо. Оскільки це все ж таки екологічна конференція, варто було б наголосити на екологічних проблемах які є в Україні, і які є, зокрема, в зоні проведення АТО. Там є багато підприємств, які сьогодні не контролюються українським урядом. Там взагалі невідомо, яка екологічна ситуація: ні в Криму, ні в зоні проведення АТО і, особливо, в містах окупованих так званими ДНР та ЛНР. Це була моя рефлексія з цього приводу.

Взагалі, складається враження, що все тепер поділяється в українських медіа на «зраду» і «перемогу». «Французи нас зрадили», тому що вважають, що нібито не коректно порівнювати війну в Україні і терористичні акти у Франції. Треба просто зрозуміти, чому це некоректно. І мені здається, що першими почали підіймати ажіотаж навколо даного питання навіть не українські, а російські медіа, які дуже люблять створити картинку: «дивіться, Україну не підтримують». Якщо я не помиляюсь, я бачила цьому підтвердження в ЗМІ. Фактично вибухом публікувалась інформація про інцидент в російських медіа, для того, щоб просто підігріти неприязнь до України.

Якщо сфокусуватися саме на громадянському суспільстві, то те, що Петро Порошенко зайвий раз нагадав світові про українські проблеми за такої нагоди швидше привернуло увагу громадян, спровокувало негатив в сторону нашої держави чи може «пройшло повз»?

Швидше за все – третій варіант. Після подій 13 листопада французи зосередились на внутрішній політиці і вважають, що Франції достатньо своїх проблем, і їй не варто брати на себе додаткову відповідальність на міжнародній арені.

Тобто аналітичний контент про події в Україні наразі французами не сприйматиметься?

Загалом, французи і французьке суспільство є зосередженим на собі не залежно від контексту внутрішньополітичного чи зовнішньополітичного, як і в кожній країні. Люди, в першу чергу, звертають увагу на власні проблеми. Не думаю, що це має бути вирішальним для Global Ukraine в питанні, чи варто взаємодіяти з французькою стороною. Однозначно, що варто. Річ у тім, що російській пропаганді вдалося якось зорієнтувати думку певної частини еліт і частини суспільства в свій бік. То, мабуть, ми теж можемо, не зважаючи на те, що французьке населення сконцентровано на собі, і, особливо, в цей період. Ми не маємо використовувати ті самі методи, що й Росія, однак є інші засоби, які можна застосувати для того, щоб перекривати той потік інформації і переорієнтовувати думку хоча б тих, хто сумнівається.

Яким чином, на Ваш погляд, найефективніше буде транслюватися українська думка у Франції: через освітні проекти, культурні заходи, бізнес-проекти чи політичну аналітику?

Не можу однозначно відповісти на це питання. Звичайно, ефективність сприйняття інформації залежить від кола інтересів кожної конкретної людини. З точки зору культури, з нашого досвіду, можу сказати, що люди не цікавляться якимось феноменом через те, що він український. Навпаки, спочатку цікавляться самим феноменом як таким, а потім вже дізнаються, звідки він походить. Хтось побачить стенд десь на ярмарку, його здивує колір чи фактура, привабить вигляд експонату і він вже потім запитає, що це. Я тут погоджуюсь з Іреною Карпою, яка була призначена як аташе з питань культури в Посольстві України у Франції. Вона казала, що, якщо показувати виставу чи робити концерт, то люди спершу йдуть на музику, а потім вже цікавляться, з якої країни той чи інший гурт, та чи інша трупа. Звичайно, треба пропонувати якісний культурний продукт або інформацію про нього.

Що стосується економіки та політики, тут важко сказати, що саме може зацікавити. Однозначно, доречними будуть приклади цікавих співпраць між французькими та українськими підприємцями чи позитивний досвід французьких підприємців в Україні. І такі приклади є. А те, що у нас є мер міста француз (мер Глухова, Мішель Терещенко), з цього взагалі варто було б почати!

Що могла б запропонувати організація Global Ukraine Вашій організації «Обміни Лотарингія-Україна»?

Перший наш досвід співпраці з Global Ukraine був позитивний. Для нас, як для невеликої організації, проект «Meridian Chernowitz» мав великий успіх.

Те, що завжди потрібно – довідники про Україну. Цього страшенно бракує. Кожна країна має, що про себе сказати на 100 сторінках. Це небагато. Будь-яка, навіть найменша, країна світу має невеличку історію про себе, яку вона розповідає всьому світові. Французи не знають, чому аеропорт в Парижі має назву Орлі, вони не знають про зв’язки з Київською Руссю французьких королів, мало що знають про українців, які брали участь у французькому Русі Опору і, навіть, були героями Франції під час Другої Світової війни. Це такі поодинокі факти, які ми кожен раз повторюємо, як мантру, але показати їх на папері ми не можемо. Мені здається довідник про Україну – це щось таке, яке могло б бути корисним не тільки у Франції, а у Європі і в світі.

Чи зацікавлені Ви у співпраці з Global Ukraine в рамках проектів напрямку News?

Безперечно, нам цікаво поширювати інформацію про Україну закордоном. Ми вважаємо це потрібним і вкрай важливим.

Чи є якісь амбітні плани на майбутнє у Вашої організації?

Кардинальних змін не передбачається. Будемо продовжувати працювати у заданому напрямку. Філософія нашої організації полягає в тому, що будь-які якісні зміни в суспільстві можливі тільки через освіту. Результати такої роботи не будуть очевидними ні через рік, ні через два, а набагато пізніше.

Досвід обмінів так само корисний, як українським, так і французьким студентам та викладачам. І саме на такому рівні, через спілкування, через певне ознайомлення, відбувається ламання стереотипів, що є найважливішим в тій ситуації, в якій зараз перебуває Україна.

Український Ансамбль Dream Team на Фестивалі FIEALD, м. Мец (Франція), 2013р.

Відеорепортаж “10 років організації ELU”, автори: Олена та Андрій Малчик

Розмовляла Катерина Литвінчова

Community Manager Global Ukraine

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.