Наталка Панченко: розмови з польською стороною будуть дуже залежати від того чи вдасться налагодити ефективний польсько-український діалог

121

Проект Global Ukraine розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути спільні нові проекти. Тому ми запускаємо серію матеріалів про новостворені пост-майданні рухи та про молодих українських лідерів глобального масштабу, для того щоб розказати про їхні внески та про майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. 
Для того, щоб зробити більш ефективним процес створення комунікаційної платформи, у інтерв’ю ми питаємо українських лідерів закордоном про їх прагнення, проекти, взаємодію з українською державою та громадянським суспільством, про інші актуальні виклики і загрози, що стоять перед усіма нами. Для кращого розуміння ситуації у Польщі ми звернулись до безперечно глобальної та проактивної українки, а саме Наталки Панченко.

Фотофлешмоб в підтримку України у Варшаві (18 січня 2015)
Фотофлешмоб в підтримку України у Варшаві (18 січня 2015)

Яку позицію/посаду Ви займаєте? Якою є сфера Вашої професійної діяльності у Вашій країні?

Подарунковий набір «Святкова зустріч»

Дерев’яна ROOT сумка “Горизонт”

Художня лялька

На волонтерських засадах я є Президентом Фундації “Євромайдан Варшава”, а працюю координатором проектів у Фундації “Відкритий діалог”. “Євромайдан-Варшава” ми зареєстрували в День Незалежності України 2015 року, але фактично організація існувала вже 2 роки – ще з листопада 2013, коли ми вперше вийшли на Євромайдан тут, у Варшаві, під українське посольство.

Парад вишиванок у Варшаві (24 серпня 2014)
Парад вишиванок у Варшаві (24 серпня 2014)

Де Ви навчалися? Як давно проживаєте поза межами України?

В Польщу я приїхала майже 6 років тому, власне, на студентський обмін, який мав тривати всього місяць. Тоді була підписана угода про співпрацю між моїм українським університетом Полтавською Державною Аграрною Академією, і між Варшавським Національним Аграрним Університетом. Я приїхала всього на місяць, а потім польський декан покликав мене до себе. Пам’ятаю як я злякалась, коли мені сказали: “На Вас чекає декан”. Я йшла і всю дорогу думала: “Що ж це може бути: чи в гуртожитку щось наробили, чи ще там щось?”. Я заходжу, а він мені говорить: “Ви приїхали до нас по обміну на місяць, але про Вас дуже хороші відгуки професорів і сьогодні на раді факультету ми прийняли рішення запропонувати Вам закінчити у нас магістратуру. Оскільки Ви громадянка України, то стипендії ми Вам надати не можемо, але можемо Вам надати безкоштовне навчання”. Звичайно ж, я погодилась і закінчувала тоді два університети паралельно.

Розкажіть про Ваші проукраїнські проекти, про прагнення та сподівання щодо їхнього розвитку. Якою є роль та внесок Ваших проектів у розвиток нашої країни в контексті сучасних українських процесів? Яким чином трансформації в Україні впливають на реалізацію Ваших громадських ініціатив?

Наша Фундація, як я раніше вже зазначала, була створена саме через Україну і для України. Зараз ті люди, які є в нашій Фундації – це українці, які переважно працюють або навчаються в Польщі та хочуть щось зробити для своєї країни. Якщо говорити про структуру організації, то всі члени Фундації – це волонтери, у нас немає жодної людини, яка б отримувала зарплату. Ми втілюємо величезну кількість проектів, близько 100 за рік. Фактично, у нас кожні 2-3 дні щось відбувається. Напрямки цих проектів різні: починаючи від культурних заходів (виступи українських артистів, фотовиставки, виставки митців, художників, письменників, презентації книжок) до політично-суспільних проектів (зустрічі з провідними українськими політологами, журналістами, експертами).

Зустріч з Міхеїлом Саакашвілі у Варшаві (21 грудня 2015)
Зустріч з Міхеїлом Саакашвілі у Варшаві (21 грудня 2015)

Також ми робимо різні польсько-українські дискусії на важливі суспільні, історичні або політичні теми: запрошуємо гостей, українських та польських науковців, письменників, журналістів, відомих людей, даємо їм якусь тему і це відкрито обговорюємо. Дискусії робимо завжди відкритими – запрошуємо журналістів. Зазвичай, на такі заходи у нас приходить десь біля 100-200 людей. Потім робимо трансляції подій та викладаємо в інтернет. Крім цього, звичайно, в залежності від того як розвиваються події в Україні, робимо різного роду акції: інколи просто пишемо листи підтримки українським політв’язням, які утримуються в Росії; чи то листи європейським політикам і високопосадовцям з проханням або посилити санкції щодо Росії, або підтримати в тому чи іншому питанні Україну і т.д. Часто навіть виходимо на вуличні акції протесту. Почали ми це робити ще в 2013 році, але, на жаль, події розвиваються по-різному і буває так, що й досі змушені на такі акції виходити. У 2014р. за даними від поліції, організація “Євромайдан-Варшава” зробила найбільшу кількість зголошень на проведення заходів: за їхньою статистикою це вийшло біля 200 заходів за рік. Отже, можна сказати, що у нас майже щодня щось відбувалося. Іноді навіть було так, що ми за один день робили кілька акцій під посольствами різних країн. У 2015 році ми провели 92 заходи.

Протест проти російської агресії в Україні під Посольством Росії у Варшаві (1 лютого 2015)
Протест проти російської агресії в Україні під Посольством Росії у Варшаві (1 лютого 2015)

Наступний напрямок нашої діяльності можна назвати одним словом – “допомога”. Ми допомагаємо, передусім, українцям, які знаходяться в Україні. Хлопцям, які воюють на фронті, пораненим у боях, та дітям, які осиротіли через війну. Також допомагаємо тим українцям, які приїжджали до Польщі з надією отримати статус біженця, але його не отримали і зараз намагаються тут якось дати собі раду, тому що ці люди часто в Україні просто не мають куди повертатися. І допомагаємо ще останній категорії – українським заробітчанам у Польщі, яких в останні роки кардинально побільшало у Варшаві, і, відповідно, у них часто тут на місці з’являються проблеми: вони ще не знають мови, законодавства, тому приходять до нас за допомогою до “Українського Світу”, в якому діє волонтерський інформаційний пункт.
Ще є четвертий напрямок, який ми щойно починаємо розвивати і надіємось, що в майбутньому він буде найперспективнішим – це підтримка українського бізнесу. На нашу думку, для того, щоб ситуація в Україні покращувалася, їй потрібна сильна економіка, а для цього слід розвивати малий та середній бізнес і допомагати йому виходити на інші ринки. Ми як раз і допомагаємо невеликим фірмам у виході на польський ринок: надаємо інформаційну та маркетингову підтримку – це те, чого вони зазвичай потребують тут на початку.

Чи мають місце труднощі з місцевою владою? Певні перешкоди? Хто і яким чином допомагає Вам у роботі з проукраїнськими проектами?

Нам надзвичайно на початку допомогла мерія м. Варшави тим, що у спільне користування «Євромайдану-Варшава» та Фундації «Відкритий Діалог» надала приміщення, де згодом ми створили “Український Світ”. Саме тут тепер і проводимо більшість наших заходів.

Роздаємо листи-подяки полякам за підтримку України в центрі Варшави (15 лютого 2013)
Роздаємо листи-подяки полякам за підтримку України в центрі Варшави (15 лютого 2013)

Щодо фінансової підтримки, то з моменту заснування наша Фундація отримувала лише міні-гранти. Це було, здається, 5 грантів для членів нашої організації по 2 тис. злотих на загальну суму десь до 10 тис. злотих. Це ще коли ми були незареєстровані. Від моменту реєстрації ще не отримували жодного фінансування. Всі наші заходи відбуваються виключно за гроші членів нашої організації. Наприклад, ми маємо якусь ідею, хочемо зробити якийсь проект – рахуємо його бюджет, скидаємось на нього грошима і робимо.
Нам, як молодій організації, тяжко здобути фінансування на проукраїнські заходи або проекти в Польщі. В цій країні є українська національна меншина і польські міністерства офіційно надають їм фінансування, за законом про національні меншини. Щодо мігрантів, то тут є “мігрантські” проекти, на які можуть подаватися представники всіх країн, які проживають в Польщі. Це зазвичай невеликі гранти, вони зосереджуються на діяльності на території Польщі, й, звичайно ж, вони не сфокусовані тільки на Україні. Зараз на проекти пов’язані з Україною гроші виділяє Міністерство Закордонних Справ Польщі через Фундацію Міжнародної Солідарності. Ми слідкуємо дуже ретельно за всіма їх конкурсами, але, на жаль, у всіх грантах, які були до цього моменту, був критерій, щоб організація раніше розпоряджалася публічними коштами протягом одного року на суму більше, ніж 100 тис. злотих, звичайно ж, ми, як молода організація, не виконуємо цього критерію.
Тому, насправді, на сьогоднішній день з фінансуванням дуже важко. Україна, як держава, на жаль, взагалі не дбає про діаспору в жодній країні світу, хоча вона і про українців які проживають в Україні теж не дуже в стані подбати. Таке враження, що нашому урядові байдуже, як функціонують такі організації. Це, звичайно, дуже погано і хотілося б вірити, що це колись зміниться, бо за останні кілька років не помітити сили діаспори, здається, було неможливо.

Марш солідарності з Україною (23 лютого 2014)
Марш солідарності з Україною (23 лютого 2014)

А чи працюєте Ви напряму з посольством України в Польщі?

Ми добре співпрацюємо з нашим Посольством: зараз у нас новий Посол Андрій Дещиця, в нього чудова команда: люди по яких дійсно видно, що їм хочеться щось робити. Але можливості у Посольства дуже обмежені, тому на фінансову підтримку розраховувати не можемо. Навіть для проведення своїх заходів Посольство змушене шукати спонсорів.

Чи існує на даний час якась ключова тема (проблема), яка б характеризувала певний аспект відносин між Польщею і Україною?

В Польщі є постійні дві проблеми щодо України, які періодично з’являються в медіа. Перше, це наші невирішені історичні питання, зокрема питання Волинської трагедії. Тут слід відмітити, що свій внесок робить російська пропаганда, яка в Польщі, на жаль, теж активна. Дуже часто стаття на якісь суспільні чи економічні теми починається з якоїсь аналітики, а закінчується “…але ще є волинська різня… і невирішені історичні проблеми…” і потім в коментарях це починає підбурюватись, розвиватись. В результаті, часто людина, яка заходить на якийсь польський сайт почитати просто новину про, наприклад, співпрацю Польщі і України, 2 години читає коментарі про “волинську різню”. Ця проблема є, вона не вирішена і вона дуже нагнітається третьою стороною. Найбільше її витягують і про неї говорять там, де найбільший наплив пропаганди та тролів – це в інтернеті.
Відсутність реформ в Україні і недієздатність теперішньої влади – це друга тема. Поляки в нас дуже повірили: коли був Майдан ми самі бачили, якою була підтримка з їхнього боку. Зараз такої підтримки України в Польщі вже немає. І винні в цьому, передусім, представники української влади, які за 2 роки не змогли показати ані Європі, ані Польщі, ані цілому світові що вони здатні змінювати країну і реформувати нашу державу. Це відчутно в ЗМІ: на ТБ та в пресі це просто “витає в повітрі”. Часто читаючи якусь статтю про Майдан або Революцію Гідності, наприклад, зустрічаються речення в стилі “…а Ви знаєте, вже пройшло 2 роки після Майдану, але досі жодна особа не покарана…”. Ми тісно співпрацюємо з польськими політиками, журналістами, науковцями і вони нам теж дуже часто задають такі питання, на які ми, на жаль, не маємо відповіді: “…чому у Вас і досі страшенно зашкалює рівень корупції? …чому досі ніхто не покараний за вбивства на Майдані?”, а вони задають ці питання із надією отримати відповідь.

Марш солідарності з Україною (23 лютого 2014)
Марш солідарності з Україною (23 лютого 2014)

Нещодавно змінилася конфігурація в Парламенті Польщі. Прийшла до влади інша політична сила. Чи вплинуло це якимось чином на відносини між Польщею та Україною? Які перспективи, очікування?

Я думаю, що після зміни конфігурації в Парламенті, кардинальних змін у польсько-українських відносинах не відбудеться. Ні в одну, ні в іншу сторону. Єдине, що може змінитися, це те, що поляки зараз будуть приділяти більше уваги історичним питанням. Ще більше, ніж вони приділяли раніше. Вони частіше повертатимуться до тих питань, на які Україна сьогодні, можливо, ще не готова, або ще не вміє, або не задумувалась, що про них колись потрібно буде починати говорити. Нова партія, яка сьогодні прийшла до влади, та її виборці більше зациклені на історії. Недавно відбувся візит польського Президента в Україну. Можна було звернути увагу, наскільки важливою для нього в цій поїздці була історія: він покладав квіти і біля пам’ятника Небесній сотні, і біля Меморіалу Голодомору. Журналісти зазначали, що він зробив навіть більше речей, ніж були передбачені протоколом. Тим самим він показав українцям, що для поляків історія дуже важлива. Звичайно ж, поляки чекають відповіді. Мені здається, що в цьому аспекті , відповідно, і розмови з польською стороною будуть дуже залежати від того, як Україна проявить себе і чи вдасться налагодити ефективний польсько-український діалог, що стосується проблемного історичного минулого.

Розмовляв Олександр Аніщенко
Global Ukraine

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.