Народна культурна дипломатія: як навчити світ відчувати Україну серцем

791
Фото RazomForUkraine
Фото RazomForUkraine

Автор: Наталія Данькова

Друга річниця початку Майдану або Революції Гідності – не лише дата для пам’яті та святкування. Два роки видаються достатньою дистанцією для того, аби почати осмислювати і те, що сталось із країною під час і після героїчних і трагічних подій зими 2013-2014 року, і те, що відбулося по тому.

Майдан – і дуже безпосередньо, і ніби зовсім невидимо – створив, спровокував, надихнув велику кількість змін, ініціатив, процесів і явищ. Насправді їх так багато, що ми не встигаємо їх усіх побачити і зрозуміти, а відповідно – зрозуміти самих себе.

Розповідати про них УП.Культура буде у серії публікацій від листопада до лютого у спеціальному проекті #зрозумітимайдан.

Кіноклуб у Берліні регулярно влаштовує покази українських кінофільмів, серед них і фестиваль короткометражного кіно “Відкрита ніч”. На один із таких показів якось прийшла незряча полька з собакою-поводирем. Вона не знала української, але була у залі до завершення стрічки.

“Вона бачила і відчувала Україну серцем”, цю історію розказала українка Олександра Бінерт, яка живе у Німеччині, де шість років тому організувала Ukrainischer Kinoklub Berlin. 

Власне, такі історії і такі люди якнайкраще розповідають про культурну дипломатію, яка існує саме для того, аби Європа та світ могли відчути Україну серцем.

Народна дипломатія як новий громадський феномен активно стартувала 2014 року на основі волонтерських рухів, які виникли внаслідок Майдану по всьому світу. Експати, які не залишились осторонь від драматичних українських подій після Революції Гідності, вирішили представити світові нову Україну. І сучасне мистецтво дедалі частіше виявляється такою візитівкою.

Культурна дипломатія невід’ємна від самих глобальних українців, які роблять проекти для України. Тому їхні історії і будуть живими прикладами.

Майдан як точка неповернення

Власне, сам Майдан став своєрідною точкою неповернення і розбудив українців у всьому світі. Об’єднати ці постмайданівські рухи вирішила ініціатор форуму Global Ukrainians Віолета Москалу, започаткувавши створення мережі глобальних українців.

Віолета мешкає у Франції впродовж останніх 15 років. Вона поїхала на навчання з останнього курсу Чернівецького університету. І ця подорож кардинально змінила її життя. Згодом Віолета здобула у Франції другу вищу освіту з менеджменту, закінчила аспірантуру і розпочала викладання в університеті.

Віолета Москалу, ініціатор форуму Global Ukrainians

Спершу було дуже важко інтегруватись і зрозуміти систему. Потрібно було відкривати все по-новому“, – згадує Віолета. Тому вона вирішила створити франко-українську асоціацію обміну студентами “Лотарингія-Україна”.

Усе змінилось у грудні 2013 року, коли Віолета разом з делегацією французьких парламентарів приїхала в Україну і побачила Майдан.

Коли я усе це побачила, то відчула гордість за те, що я українка. Це був сильний імпульс. Я почала думати, чим би я могла допомогти. Тоді я зрозуміла, що найбільший мій ресурс це контакти за кордоном“, – згадує вона.

Повернувшись до Франції, у ніч з 10 на 11 грудня, коли була перша спроба розгону Майдану, Віолета сіла писати листа міністру закордонних справ Франції Лорану Фабіусу і на чотирьох сторінках розповіла про ситуацію в Україні.

Аналізуючи ситуацію на політичній арені, я розуміла, що Франція має відіграти значну роль у розв’язанні кризи“, – каже Віолета.

Після цього її запросили на зустріч у міністерство, і відтоді вона постійно спілкувалася з французькими дипломатами.

Зі мною радилися з приводу того того, кого слід включати у список санкцій, кого з нових лідерів Майдану слід запросити виступити в Парижі та Брюсселі, – згадує Москалу. – Коли міжнародна делегація, у складі якої були французькі міністри, брала участь в останніх перемовинах з Януковичем, я із Франції писала раднику міністра смс про снайперів, які вбивали людей на Майдані“.

Після тих подій Віолета повернулася в Україну, зібрала подібних небайдужих експатів на форум Global Ukrainians і розробила разом з однодумцями стратегію народної культурної та бізнес-дипломатії.

Кіноклуб у “Культурній пивоварні”

Українка Олександра Бінерт працює істориком в одній з фундацій Німеччини. Вона — випускниця Вільного та Гумбольдського університетів Берліна (M.A. Public History). Приїхавши на навчання до Німеччини, вона помітила, що німці не сприймають Україну як незалежний політичний суб’єкт.

Так склалося не з “якоїсь неохоти”, а історично, оскільки зв’язок з Україною, якщо і відбувався, то завжди через Москву. Наприклад, до Майдану в Україні не було жодного кореспондента великої німецької газети або каналу — про українську ситуацію розповідали журналісти з варшавської або з московської редакцій.

Олександра Бінерт: “Україна та її культура може і має бути таким собі “хабом”, через який інші відкривають для себе Європу”

Таке ставлення з боку німців, а також брак комплексної політики, спрямованої на просування іміджу країни, з боку України спонукало Олександру започаткувати в Німеччині кілька німецько-українських проектів, а згодом, 2009 року — Український кіноклуб у Берліні.

Покази сучасного українського кіно проводять у цікавій місцині — “Культурній пивоварні”. Це колишнє приміщення великої пивоварні, переобладнане в культурний простір. Щомісяця там демонструють українські фільми з англійськими субтитрами для берлінської публіки. Після фільму зазвичай відбувається обговорення.

Наш проект можна назвати “кіноклубом авторського українського фільму”. За шість років існування у нас сформувалася цікава аудиторія: це і студенти, які цікавляться Східною Європою, і співробітники фондів і німецьких міністерств, та й просто зацікавлені берлінці“, — каже Олександра.

Одного разу після показу фільму Ігоря Подольчака Las Meninas до Олександри підійшли подякувати двоє американців. Вони були в гостях у Берліні і вперше в житті вирішили подивитися неамериканській фільм.

Вони підійшли і сказали: “У цьому українському фільмі ви відкрили для нас Європу“.

Я горда, що вони прийшли в наш кіноклуб. Саме так можна і потрібно діяти: Україна та її культура може і має бути таким собі “хабом”, через який інші відкривають для себе Європу“, — переконана Олександра Бінерт.

За її словами, потрібно представляти світові сучасну культуру, а не застрягати в “шароварному тині”. Чи не найкраще цю потребу ілюструє показ альманаху “Україно, Goodbye!” Володимира Тихого.

Зала була переповнена, прийшло багато журналістів. Але перед самим показом Олександрі надіслали на пошту повідомлення від офіційних структур: “Так не можна представляти Україну! Це ганьба!

Однак після показу глядачі аплодували, а деякі журналісти коментували: “Саме тому у нас і є бажання відвідати цю країну. Ми бачимо, що там є критичні, цікаві, самобутні голоси“.

Події на Майдані та початок війни спонукали Олександру та інших українців організувати ініціативу “Варта Євромайдану Берліна”. Вони проводили демонстрації, розповсюджували інформацію про те, що відбувається в Україні, збирали та передавали гуманітарну допомогу.

Олександра наголошує на тому, що сьогодні світ знає про Україну трохи більше, ніж кілька років тому.

Ми входимо у свідомість європейців, хоч і дуже кривавим шляхом. Цей “палаючий” простір потрібно заповнювати іменами та ідеями: філософами, режисерами, письменниками”, — наголошує Бінерт.

Кремнієва долина Європи має бути в Україні

Нік Білогорський – підприємець з Кремнієвої долини у штаті Каліфорнія (США). Народною дипломатією він почав займатися з грудня 2013 року.

Тоді я відчув відповідальність за Україну й усе, що відбувається там. Із друзями та знайомими ми почали виходити на вулицю, знаходили однодумців і намагались привернути увагу американської влади до проблем України “, – розказує Нік.

Він разом з однодумцями писав листи та ходив на зустрічі з сенаторами, послами, влаштовував акції на підтримку України. Після Майдану Нік разом з командою створив благодійну організацію Nova Ukraine.

Підприємець Нік Білогорський, один із засновників благодійної організації Nova Ukraine
Підприємець Нік Білогорський, один із засновників благодійної організації Nova Ukraine

Офіційно зареєстрована організація дозволяє залучати до проекту великих донорів. Однак легально вона не мала бути пов’язана з церквою чи війною. Довелося відмовитись від допомоги армії.

Тому Nova Ukraine зосередилася на просуванні української культури та збиранні коштів і гуманітарної допомоги (одяг, комп’ютери) українцям.

За словами Ніка, в усій Америці мешкає близко мільйона українців. У Каліфорнії їх понад сто тисяч. Однак Нік вирішив орієнтуватися передовсім на молодих людей – не тільки тих, хто має українське походження.

Усі проекти Nova Ukraine робить винятково англійською мовою. З метою популяризації української культури у США організація влаштувала у Сан-Франциско виступи українських діячів культури. В результі – перерахувала понад 100 000 дол. на благодійні потреби України.

Ми почали з того, що до нас звернулися партнери з Чикаго. Вони організовували концерт покійного вже Кузьми Скрябіна і спитали, чи можемо ми зробити це у Каліфорнії. І ми зробили. Це був комерційний концерт, але ми домовилися, що частину цих коштів передаємо на благодійні потреби“, – розповідає Нік.

Після цього вони почали безпосередньо звертатися до українських артистів. Так були організовані концерти Руслани, Святослава Вакарчука, гуртів Бумбокс, 5’nizza, “ДахаБраха”. Під час концерту Вакарчука було зібрано 16 000 дол., на які придбали обладнання для української “швидкої”.

Тепер українські виконавці знають, що в Каліфорнії є активна українська діаспора. І якщо вони згодні віддати частину прибутку на благодійні потреби, то це гарантує їм повні зали на концертах“, – запевняє Нік Білогорський.

Команда організаторів ретельно перевіряє репутацію партнерів, яким надається благодійна допомога. Зокрема, постійними партнерами є волонтерські центри “Станція Харків” і “Фролівська 9/11”.

У найближчих планах Nova Ukraine: лекція Святослава Вакарчука, показ документального фільму про Майдан та конференція для ІТ-стартапів.Наша мета допомогти Україні отримати більше контрактів у ІТ-сфері“, – пояснює Білогорський.

Має Нік і велику мрію – відкрити мережу безкоштовних шкіл ІТ-освіти в різних містах України.

Для мене дуже важливі освітні проекти. Мій батько і дід викладачі. Україна має великий потенціал в ІТ-сфері, тому я би хотів, щоби Кремнієва долина Європи була саме в Україні.

А для цього потрібно навчати здібних до цього людей, щоб вони вміли не лише писати коди, а робити потрібні світові продукти та вміти їх продавати. Так ми зможемо заробити мільйони та мільярди доларів“, – впевнений Нік Білогорський.

Амбасадори України у Нью-Йорку

Марія Сорока 14 років тому переїхала з батьками до Нью-Йорка.

Марія Сорока: "Дуже багато культурних програм ми робимо для української діаспори, яка забуває або не має доступу до сучасної України"
Марія Сорока: “Дуже багато культурних програм ми робимо для української діаспори, яка забуває або не має доступу до сучасної України”

Коли ти українець в Америці, автоматично стаєш амбасадором України. Бо люди за твоєю поведінкою, за твоїм виглядом, уявляють, яка Україна загалом“, – переконана Марія.

Тому, на думку Сороки, дуже важливо організовувати проекти передовсім для молодої активної аудиторії. Саме з цією метою українці на чолі з Любою Шипович створили організацію Razom, один з напрямків якої – Razom Culture – присвячений саме культурним ініціативам.

Через культурні проекти організація намагається знайомити аудиторію з новою сучасною Україною. Це виставки, зустрічі з українськими культурними та громадськими діячами, концерти тощо.

Дуже багато культурних програм ми робимо для української діаспори, яка забуває або не має доступу до сучасної України. Американські українці ніколи б не дізналися, хто така ONUKA. Так само вони не знають сучасних українських письменників”, – розказує Марія.

Одним зі знакових проектів для неї став модний показ Іри Лисої. Марія познайомилась із дизайнеркою влітку, і незабаром вони організували показ її першої колекції – 25 костюмів.

Це було справжнє шоу! З музикою, відеоінсталяцією. Було дуже багато молоді. Прийшли й старші люди, яких цікавить український одяг“, – згадує Марія.

Показ колекції “Пантелик” дизайнерки Ірини Лисої у Нью-Йорку, вересень 2015 року. Фото: Razom for Ukraine

А от навесні цього року Razom Culture навіть допомогла з організацією бою Володимира Кличка. До них звернулося керівництво спортивного комплексу Madison Square Garden, де мав проводитися бій. “У них було 3 місяці на рекламу. Вони почали панікувати, звернулися до нас, бо ми маємо вплив на велику українську діаспору, яка, звісно ж, мала прийти на бій“, – розказує Марія Сорока.

Razom Culture запросила на бій співачку Руслану, яка запалила арену гімном України. Також організація вирішила не просто продавати квитки, а зробити флешмоб на підтримку Кличка.

Ми попросили тих, хто хоче підтримати Україну, вдягнути білий одяг, щоб візуально виділятися серед інших, – розповідає Марія. – Люди, які сиділи в нашій секції, мали величезні плакати (в однієї половини – жовті, в другої блакитні). Коли Руслана вийшла співати гімн, ми всі встали і тримали український прапор.

Чотириста людей, усі в білому, з величезними плакатами! Ми перевернули їх і літерами склали два речення: “Together we’re Ukraine. We stand behind our fighters” “Разом ми Україна. Ми підтримуємо наших бійців”. Так ми рекламували Україну“.

Культурна дипломатія як можливість для України говорити без посередників

Анна Яворська у 2010 році переїхала до Брюсселя, де отримала звання магістра VUB з європейської інтеграції та розвитку. А з липня 2014 року вона представляє неурядову брюссельську організацію Bridge EU-Ukraine. Одним з останніх її проектів була організація поетичного туру фестивалю Meridian Czernowitz Європою.

Анна Яворська, представник неурядової брюссельської організації Bridge EU-Ukraine
Анна Яворська, представник неурядової брюссельської організації Bridge EU-Ukraine

Для мене в цей історичний період культурна дипломатія є інструментом для підвищення обізнаності, впізнаваності та інтересу світу до всього, що є виявом української ідентичності. Це інструмент, який надає Україні можливість говорити впевнено та голосно з міжнародними партнерами своїм власним голосом, а не словами доповідачів, яких ми не обирали“, – переконана Анна.

На її думку, одними з дієвих прикладів культурної дипломатії, які викликали захоплення іноземної аудиторії, стали виставка ікон, намальованих на ящиках з-під набоїв, виступ кобзаря Тараса Компаніченка, презентація коміксу “Герої поневолі” та концерт молодих піаністів Христини Михайліченко та Микити Бурзаніца.

Головною метою організаторів поетичного туру Meridian Czernowitz, пояснює Яворська, було намагання донести до європейців інформацію про українську війну і важливу роль волонтерства.

Я бачила, що ці теми до сліз пройняли аудиторію, – розповідає Анна. – Я вважаю, що культурна дипломатія не може бути “заочною”. Такі тури, де є персональний контакт аудиторії з представниками сучасної української культури, є надзвичайно важливими. Шкода, що вдалося зацікавити лише невелику кількість іноземців. Хоча в тих друзів України, які відвідали презентації, є дуже щирий запит на українську культуру”.

Виступ українських письменників на Франкфуртському книжковому ярмарку в рамках європейського поетичного туру фестивалю Meridian Czernowitz, жовтень 2015 року. Фото: Meridian Czernowitz
Виступ українських письменників на Франкфуртському книжковому ярмарку в рамках європейського поетичного туру фестивалю Meridian Czernowitz, жовтень 2015 року. Фото: Meridian Czernowitz

Українці в Брюсселі, за словами Анни, намагаються бути активними. Вони влаштовують і благодійні джаз-вечори на підтримку проекту реабілітації українських військових, і борються з російською дезінформацією.

Вони долучились до роботи нової оперативної групи East StratCom, що розпочала роботу в одній з установ ЄС – Європейській службі зовнішньої дії. Наразі в групі працюють 8 осіб. East StratCom планує збирати приклади дезінформації, запущеної Росією в різні куточки світу, і робити щоденні звіти.

Це лише кілька історій глобальних українців, які займаються культурною дипломатією. Але з кожним днем їх стає дедалі більше. Адже мережа “народних дипломатів” охоплює майже усі континенти. І до цієї роботи вже починає дослухатись і українська влада.

Зокрема, Міністерство закордонних справ завершує створення Управління публічної дипломатії. За словами Дмитра Кулеби, посла з особливих доручень МЗС України, воно складатиметься з трьох відділів: іміджевих проектів, культурної дипломатії та зв’язків з медіа і сектора онлайн-платформ та кампаній.

Управління працюватиме над тим, щоби відкривати Україну світові.

Ми зараз вперше для себе цілісно впроваджуємо в МЗС концепцію публічної дипломатії. Настав час ефективніше і сучасніше розказувати світові про Україну і формувати команди, які вміють це робити. Один з ключових принципів роботи управління – максимальна взаємодія з недержавним сектором. Як показує досвід, разом ми можемо робити дуже багато“, – зазначив пан Кулеба в коментарі для “УП.Культура”.

Час покаже, чи буде ефективним цей інструмент і чи враховуватиме міністерство досвід глобальних українців. Однак усі передумови для співпраці є.

Оригінал статі розміщений на сайті Українська Правда Життя

Вам також може сподобатися

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.